Минулого тижня все наше суспільство мала б опанувати найтяжча депресія. Ми всі мали б напитися від розпачу. А наші можновладці, разом з найвищими начальниками повинні були б минулого тижня застрелитися від цілковитої ганьби.

Така сталася новина, яка наочніше за будь-яку іншу продемонструвала, що ми всі на чолі з нашими політичними провідниками заводимо країну у вже зовсім цілковитий маразм. Тим часом, якоїсь особливої реакції на цю новину не було. ЗМІ просто повідомили, що ось, мовляв, лауреатами антипремії „Будяк року-2009” стали мери Одеси й Харкова Едуард Гурвіц і Михайло Добкін, а також Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Нагадаю, що ця антипремія присуджується Українською гельсінською спілкою з прав людини і лауреатами її стають ті, хто ці права порушив найбільше. На перший погляд, справді нема про що говорити, бо звикли ми, що всі ці люди так чи інакше фігурують десь там у не найкращих справах. Чого раптом нам піддаватися депресії , коли ми всі з них давно сміємося і їм не дивуємося?

В тому то річ, що журналісти звернули увагу на другорядних персонажів, але оминули своєю увагою переможця антирейтингу. Весь страх полягає в тому, що це організація, яка має бути уособленням справедливості і законності. Це – уявіть собі – Верховний Суд України!!! Ми також звикли, що наші судді є „найнепідкупнішими” суддями в світі. Але принаймні у нас залишалася віддушина, де можна було шукати справедливості від надто надмірної сваволі або наших суддів, або нашої влади. А цього року найвища судова інстанція нас почала позбавляти і такої можливості. Верховний Суд України двічі у справах громадян Яременка і Луценка проігнорував рішення Європейського суду з прав людини. Це при тому, що він мусить це робити, згідно з нашим же законом, котрий регулює стосунки України з Європейським судом з прав людини. Наслідки такої поведінки українських судових можновладців важко навіть прогнозувати. Але вони однозначно матимуть не миттєвий, а довготер міновий характер. І справа не лише в тому, що на нас у світі будуть все більше дивитися як на якихось неандертальців на „Мерседесах”. Ця ситуація є найгіршою якраз для нас самих, для громадян країни бо ми втрачаємо шанси домагатися справедливості.

На такому гігантському у своїй виразності тлі всі інші лауреати „Будяка року-2009” просто непомітні, нікчемні карлики. Отож, вельми нелегке завдання стояло перед експертами Української гельсінської спілки з прав людини бо їм доводилося з цілої купи гною вибирати шматочки, які кращі (чи гірші?). Адже з цими лауреатами багато хто міг би посперечатися. Приміром, Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка зробили віце-чемпіоном антирейтингу, бо він і його відомство дуже часто порушували презумпцію невинуватості, публічно оголошуючи злочинцями тих, хто був лише затриманий, але не засуджений. А чим кращий від Луценка і його контор и Олександр Медведько і його відомство, яке називається Генеральна прокуратура? Прокурори із Медведьком аж із штанів вискакують, щоб вигадати відписки і не покарати винних, наприклад, у численних побиття журналістів.

Посіла своє місце серед найбільших порушників людських прав і Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, яка забороняла книжки, фільми, телепрограми, обмежуючи таким чином свободу вираження поглядів. А чим краща за неї, скажімо, Верховна Рада України, яка ухвалила в першому читанні закон, коли рівень відповідальності за наклеп визначається в залежності від того, який соціальний статус має особа, на яку цей наклеп був зведений? Іншими словами: за оббріхування можновладців наклепник відповідатиме більше, ніж за рядових громадян. Чи не нагадує це вам феодалізм?

Двоє міських голів харківський Михайло Добкін та одеський Едуард Гурвіц увійшли до переможців „Будяка року”.

читать полностью>>

Совместный проект газеты "Левый берег" и ИА "МОСТ-Харьков".