Усе в природі підвладне циклічності: змінюються пори року, листя опадає і знову розпускається, зайчик линяє і знову стає сірим. А от народи і держави прагнуть розвиватися не циклічно і уривчасто. Безперервність і саме тяглість поколінь, традицій і програм, тобто спадковість влади і суспільних відносин відрізняють життя держави від життя дикого лісу.

Але пострадянська Україна вже двадцять років живе за правилами «дикої природи». Держава, бізнес, підприємства і колективи крутяться у різних циклах, які описуються банальним законом «нова мітла мете по новому». Заміни людей і правил пов’язані з п’ятирічним циклом ротації президентів, зі зміною правлячої команди через парламентські « вчасні і дочасні» вибори, змінами урядів, перерозподілом багатства громад через місцеві вибори, через перекроювання карт міст із переобранням мерів. Кожен із цих циклів пов’язаний зі схемами реприватизації, змінами керівництва, заміною менеджменту, перепаюванням, поглинанням і зачистками від усіх лояльних до попереднього режиму керівників. Тобто, зміна влади – зміна власності – зміна людей і правил.

Проблема перманентна, бо усі ці перевибори розкидані у часі і в просторі. У нас не спадковість влади, а тяглість виборів.

Для прикладу – ситуація в авіаційній галузі, яка від цієї владної чехарди фактично вже десятиліттями паралізована.

читать полностью>>

Совместный проект газеты "Левый берег" и ИА "МОСТ-Харьков".