Те, що на виборах в Україні ніколи не користуються футбольним правилом «fair play» (чесної гри) – наша традиція та історія. Те, що у 2004 році нахабної брехні було аж забагато підтвердив навіть Верховний суд. Те, що ніхто з фальсифікаторів не визнав себе такими, можна переконатися перечитавши книгу Ківалова «Іспитаніє законом».Те, що у 2010 – му дві команди використовували електоральні допінги та обман у не меншій кількості, ніж 5 років тому, задокументовано обома штабами та спостерігачами.

Те, що команда Януковича винесла уроки з 2004-го і ті самі люди з біло-блакитного штабу убезпечили бажаний результат доводить табло в ЦВК. Те, що чисельна перевага «своїх» у Центрвиборчкомі, контроль за судами, переписування законів про вибори і «ручний» Президент у прикупі сильніші за банальний адмінресурс виконавчої влади доведено на практиці.

Спортсмени знають: вигравати треба чесно і тоді чаша перемоги стає солодкою. Вікторія нового Віктора уже гірчить полином. Легітимність нового Гаранта конституції та Верховного головнокомандувача вкладається у сумнівних три з половиною відсотки голосів, або лишень 888 259 бюлетенів. Бюлетені і протоколи були, а чи були голоси – ми ніколи вже не дізнаємося. Ні перерахунки, ні суди цього вже не встановлять. Та й у самому виборі нового Гаранта взяла участь заледве третина громадян країни.

Західні демократії плюнули остаточно у напрямку Сходу і поспішили привітати Януковича ще до завершення роботи ЦВК. «Втома від України» знайшла логічне рішення – краще отримати ще одну ізольовану Білорусь і хай собі за закритими євродверима розбираються з легітимністю свого керівництва та іншими особливостями демократії по-українськи.

Команда біло-блакитних легко відчитала таке послання з Європи. Багато хто сприйняв це, як індульгенцію на будь-які авторитарні ініціативи в майбутньому. Настрій реваншу запанував задовго до привітань. Сам Янукович казав, що він давно вже стоїть у черзі за президентською булавою. Настоявся – натерпівся. Заяви «радикальної» групи регіоналів переросли у відкритий реваншизм - «ми наш, ми новий мір пастроім». Партія війни в оточенні Лідера зажадала негайної повноти влади і святковий парад переможців із обов’язковим киданням партійних прапорів переможених «помаранчевих» їм у ноги.

Короткий список заяв за останній тиждень вражає.

Ще до офіційної інавгурації Віктор Янукович приймав в Межигір’ї главу адміністрації Президента РФ Сєргєя Наришкіна. Що можна обговорювати 6 годин поспіль? Гуманітарний блок з повернення України в «русскій мір»? Можливо згодом дізнаємося. Ще до офіційного вступу на посаду гаранта Конституції Лідєр замахнувся на її порушення, зокрема анонсувавши можливість залишити базу Чорноморського флоту РФ в Криму після 2017-го. Ще ніхто не скасовував закон України, яким наша газотранспортна система не може бути приватизована, але Янукович вже висловив готовність передати ГТС у консорціум. Регіонали вже анонсують готовність почати процедуру введення України до нового митного союзу з РФ, Білоруссю, Казахстаном. Ніхто не напружується пояснити, як можна одночасно рухатися до зони вільної торгівлі з ЄС і як члену СОТ увійти в ЄЄП. Скасування виборів до місцевих Рад без нової дати привели в шок не лишень Тігіпка та Яценюка, але й усіх, хто хоча б раз відкривав Конституцію.

Якщо усе це – банальний реваншизм, то перспективи у команди влади сумні. У лічені дні біло-блакитним вдасться об’єднати широку партійну опозицію, а з першими кроками реалізації таких змін Янукович зможе стати каталізатором широкого громадського спротиву. Цікаво, чи входить у плани недообраного нового Президента стати двигуном національно - визвольного руху ХХІ століття?!

читать полностью>>

Совместный проект газеты "Левый берег" и ИА "МОСТ-Харьков".