У понеділок на харківському Майдані Свободи пройшли акція протесту проти діяльності Національної комісії з питань моралі та духовності. На думку пікетувальників, комісія під виглядом боротьби за суспільну цноту готується до введення цензури. Приводом для проведення акцій протесту в багатьох обласних центрах України став нещодавній арешт блоггера і поета Олександра Володарського. Вони разом зі своєю подругою під стінами Верховної Ради зімітували статевий акт, при цьому повністю роздягшись. Таким чином Володарський хотів привернути увагу до діяльності Нацкомісію, яка, на його думку, порушує конституційні права громадян.

Один з учасників акції, письменник Сергій Жадан пояснив ІА "МОСТ-Харків", чому українські поети, блоггери, письменники не вдоволені роботою комісії та вимагають її роспуску.

Сергію, чому ти сьогодні вирішив приєднатись до акції?

Я прийшов сюди тому, що відчуваю реальну загрозу своїм громадянським правам. Тому що діяльність Національної комісії з питань моралі, яка активізувалася за останній рік, – це введення прямої цензури. Це те, чого не було навіть за Кучми. І це те, чим характеризується наша сьогоднішня політична влада. Я бачу в цьому дуже небезпечні симптоми, тому що для мене очевидно, що Комісія активізується напередодні виборі для того, щоб заявити, що вони мають вагу, що вони діють ефективно, що вони присутні в цьому інформаційному просторі. З тим, щоб після виборів наступна влада скористалась з їхніх послуг. Тому це дуже небезпечний механізм, який може запрацювати ще активніше будь-якої миті, як тільки вони отримають відмашку. Сьогодні вони визнають порнографічними або не рекомендують до перегляду якісь фільми, якісь книги, якісь сайти, а завтра цілком можливий варіант, що почнуть закриватися газети, радіостанції, телеканали, інтернет-портали…

Себто так чи інакше – це пряме введення цензури і це дуже небезпечно. Оскільки наше суспільство перебуває зараз в такому дивному стані, потребуючи "сильної руки", "доброго царя", може доволі легко підтримати таку ініціативу. І почнуться справжні сталінські зачистки в сфері культури і інформаційному просторі. З цим потрібно боротися, проти цього потрібно виступати сьогодні, доки це не набуло масових форм.

Тим більше, для подібного спротиву є законні підстави. Оскільки діяльність комісії, втручання її в творчий, художній та інформаційний простір прямо суперечить Конституції. У нас є 15 стаття Конституції, що прямо забороняє будь-яку цензуру в Україні. Про це потрібно пам'ятати.

Стосовно Володарського. Ти підтримуєш настільки радикальні форми протесту?

Крок сумнівний, але реакція правоохоронних органів на таку акцію, не викликає жодних сумнівів, – неадекватна. Трактувати художній акт (хай і ризикований, хай і епатажний) як "хуліганські дії, вчинені групою злочинців з особливим цинізмом" – на мою думку, це притягнуто за вуха. Очевидно, що міліція відпрацьовую чиєсь замовлення.

Мені взагалі за цією показною активністю, за розгортанням боротьби проти порнографії бачиться велика політична "заказуха". Очевидно, все це розгортається напередодні виборів, з натяком на подальше поглиблення і поширення цього процесу.

Самому доводилося стикатися з роботою комісії?

Ні, слава богу. Але постійно доводиться стикатися з якимись проявами цензурування.

У видавництвах?

Та ні, з видавництвами все нормально, у них немає якихось упереджень чи обмежень щодо цензурних штук, але, скажімо, я знаю, в деяких областях України спускаються директиви з бібліотек прибирати, викидати книги сучасних українських авторів. Я не буду конкретизувати, оскільки в мене ця інформація з неофіційних джерел. Але така інформація є.

Я припускаю, що після виборів наступний керівник країни почне "закручувати гайки", щоб здобути якогось дешевого популізму, щоб поправити свій імідж, як людини жорсткої, яка бореться з хаосом, яка бореться за порядок і впровадження духовних цінностей. І, ясна річ, якщо такі заходи почнуться, то вони почнуться з культурного середовища. Це будуть репресії проти художників, проти письменників, проти журналістів, проти блоггерів, проти людей, які насправді є мало захищеними, оскільки не мають механізмів спротиву державі. Тому краще з цим боротися тепер, поки це не набуло масового організованого характеру.

Як ти вважаєш, цей і побідні заходи – вони дієві?

Ти розумієш в чому річ… потрібно таких заходів робити більше, щоб довести до відома суспільства, що насправді відбувається. Тут існую велика підміна понять (я з цим, знову ж таки, постійно стикаюся): населення насправді купується на цю риторику, яка виходить з вуст експертів національної комісії. Населення переконане, що хтось насправді дбає про їхню мораль, їхню цноту та внутрішній простір, оберігає їх від порнографії, від насильства і так далі.

Насправді – це великий фарс і великий цинізм, тому що в більшості своїх випадків, комісія або просто дублює якісь рішення, або робить речі відверто безглузді. Скажімо, вони нещодавно визнали незаконною книгу "Майн Кампф". Це добре і правильно. Ніби заборонити підручник нацизму. Але насправді – це популізм, бо в нас і так нацизм заборонений згідно з Конституцією України.

Цим мають займатися не експерти національної комісії, цим мають займатися правоохоронні органи, які мають на це законні підстави. Тому ці заходи спрямовані на те, щоб дезорієнтувати населення, показати йому, що найбільша загроза, яка сьогодні існує в Україні, – це загроза порнографії, найбільша проблема – порнографія і порнографи, а якихось інших соціальних, економічних чи політичних проблем в країні просто немає.

Якщо не ця комісія, то щось подібне потрібне Україні?

На сьогодні ця комісія не є аж такою важливою та необхідною, щоб її утримувати в сьогоднішньому вигляді, стані та обсязі. Витрачати на неї стільки грошей платників податків. Я розумію, що один із головних аргументів цієї комісії – в багатьох країнах існують подібні структури, які контролюють та моніторять інформаційний та культурний простір, але це знову ж таки пересмикування фактів. Західне суспільство влаштоване таким чином, що може самостійно себе захистити від будь-яких загроз, може саморганізуватися, там існують зовсім інші механізми.

Нашому суспільству, яке є наскрізь корумпованим – починаючи від органів влади, закінчуючи правоохоронними органами – існування такого механізму (Національної комісії з питань моралі) несе більше небезпеки, ніж захисту для громадян. Це очевидно. Якщо, наприклад, влада захоче атакувати якийсь засіб масової інформації, в неї є ця комісія, яка завжди може визнати за цими дуже розпливчастими поняттями діяльність ЗМІ порнографічною, такою, що загрожую суспільній моралі і таке інше. І в цілком законний спосіб ліквідувати, "прикрити" цю газету чи інтернет-портал. Або, скажімо, відлучити від преси того чи іншого письменника. І це, напевно, недогляд влади, що до цього моменту ця комісія не запрацювала на повну силу.

Але, наскільки я знаю, в регіонах також почали утворюватись відділення цієї комісії на громадських засадах, зокрема і в Харкові. Тобто з'явиться група людей, які за незрозумілими правилами, критеріями будуть вважати себе експертами з питань культури, інформації і мистецтва, і які почнуть, користуючись підтримкою з боку держави, забороняти ті чи інші вистави, виставки, книги і так далі.

Це пряме введення цензури і на цьому ми робимо акцент. А не на тому, що хтось – за порнографію, а хтось – проти.